Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.03 – агроґрунтознавство і агрофізика.

У дисертаційній роботі проаналізовано і обґрунтовано динаміку локальних проявів дефляції на основі даних про параметри протидефляційної стійкості мінеральних ґрунтів легкого гранулометричного складу та осушених органогенних ґрунтів. Виявлено причини недостатньої протидефляційної стійкості цих ґрунтів, розташованих на території меліоративних осушувальних систем які працюють частково.

Виявлено негативний вплив на протидефляційну стійкість кліматичних факторів за даними метеорологічної станції періоду 2008-2012 рр. (температури, швидкості та вологості повітря, циклів “заморожування-танення”).

Проведено аналіз протидефляційної стійкості основних мінеральних та органогенних ґрунтів Волинського Полісся залежно від показників грудкуватості, зв’язності, зольності грунтів, ступеня розкладу органічної речовини та ін.

Встановлено, що більшість ґрунтів в системі досліджень мають низьку протидефляційну стійкість (органогенні та мінеральні ґрунти із грудкуватістю менше 50 %), найвищу протидефляційну стійкість спостерігали у дернових карбонатних ґрунтів.

Застосовано моделювання дії повітряного потоку певних критичних швидкостей в аеродинамічній установці та складено відповідні математичні моделі. Отримано прогнозні дані потенційних втрат ґрунту в результаті натурних спостережень за період 5 років та розраховано прогнозні дані протидефляційної стійкості ґрунтів.

Оцінено еколого-економічну ефективність підсіву багаторічних трав на ділянках із порушеними та дефльованими ґрунтами.