Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.03 − агроґрунтознавство і агрофізика.

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню питання впливу педогідроморфізму на функціонування фосфатного режиму кислих ґрунтів, їх фосфат-буферних властивостей. Встановлено, що в умовах розвитку глеє-елювіальних процесів вміст валового та рухомого фосфору у верхньому гумусовому шарі кислого ґрунту зменшується через міцне закріплення його в комплексні сполуки та конкреційні новоутворення, а також за рахунок можливого вимивання фосфору з кореневмісного шару ґрунту в умовах, що сприяють формуванню здатних до міграції комплексів. Показано, що зміна ОВП є вагомим чинником регуляції фосфатного стану ґрунтів. В умовах розвитку відновних процесів спостерігається збільшення вмісту рухомих форм заліза та алюмінію, яким притаманна висока фосфат-вбирна здатність. Встановлено закономірності зміни фосфат-буферних властивостей за різних умов зволоження та удобрення кислих ґрунтів. З підвищенням зволоженості посилюється акумулятивна фосфат-буферна здатність ґрунтів. Запропоновано діагностувати та оптимізувати фосфатний режим кислих ґрунтів на основі показників буферної ємності з обов’язковим врахуванням фосфатного фактору інтенсивності. Для поліпшення продуктивності кислих ґрунтів залежно від ступеня їх гідроморфності необхідно проводити комплекс меліоративних і агротехнічних заходів (меліоративне розпушування, дренаж, органо-мінеральна система удобрення, компенсація дефіциту кальцію, локальна меліорація і фітомеліорація, тощо).