Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.04 – агрохімія.

Дисертаційну роботу присвячено удосконаленню діагностики забезпеченості ґрунтів рухомими сполуками сірки для оптимізації сіркового живлення пшениці озимої на чорноземах Лівобережного Лісостепу України.

Проаналізовано вміст рухомих сполук сірки у ґрунтах за різних систем удобрення. Встановлено, що тип ґрунтового покриву не є визначальним у забезпеченості ґрунту рухомою сіркою, а високий чи низький її рівень залежить в першу чергу від умов господарювання. За відмови від сірковмісних добрив формується дефіцитний баланс сірки, зокрема, за ведення органічної системи землеробства.

Дослідження режиму надходження сірки з атмосферними опадами показали їх нестабільність у часі. Зменшення кількості опадів в холодний період року супроводжується підвищенням в них концентрації сірки.

Проаналізовано сезонний перерозподіл рухомих сполук сірки у чорноземах типовому та опідзоленому. Через високу міграційну здатність сульфатів сірка може інтенсивно втрачатися з верхніх шарів ґрунту та формувати тимчасові горизонти накопичення, створюючи таким чином сезонний дефіцит сіркового живлення.

За результатами польових досліджень встановлено, що застосування сірковмісних добрив покращує поживний режим та сприяє формуванню позитивного балансу сірки. Ефективність сірковмісних добрив, зокрема сульфату амонію, підвищується за їх більш раннього застосування та підвищення рівня азотного живлення. З метою удосконалення діагностики сіркового живлення сільськогосподарських рослин запропоновано визначати запас рухомих сполук сірки у 60-ти сантиметровому шарі подібно до визначення запасів мінерального азоту в ґрунті.