Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.04 – агрохімія. В дисертаційній роботі наведено результати дослідження зі встановлення впливу різних видів та доз добрив на особливості росту і розвитку різних сидеральних культур, урожайності їх надземної та підземної маси, вміст і накопичення елементів живлення, виходу сухої речовини, фізико-хімічних та біологічних показників ґрунту та ефективності дії на врожай пшениці озимої на чорноземі опідзоленому Правобережного Лісостепу. Встановлено, що удобрені сидерати за кількістю надходження органічної речовини у ґрунт прирівнюються до внесення 40 т/га і більше гною. Зокрема, для досягнення такого еквіваленту в гноєві під буркун білий і вику яру достатньо внести лише азотні добрива в дозі 40 кг/га д. р. Редька олійна та гречка характеризувалися меншим накопиченням сухої речовини. Вони формували еквівалентну гноєві кількість органічної маси лише за внесення максимальної дози мінеральних добрив (N80P40K40). Коефіцієнт використання елементів живлення сидератами з добрив змінювався залежно від видів та доз їх внесення. Застосування фосфорних і калійних добрив підвищило коефіцієнт використання азоту. Дослідженнями виявлено, що найвища врожайність пшениці озимої формується за вирощування в сидеральних парах вики ярої з внесенням N80P40K40 під сидерат і P20K20 – під пшеницю озиму (7,2 т/га). Найбільший вихід абсолютно сухої речовини біомаси сидератів отримано на посівах гірчиці білої на фоні внесення N40P40K40 (12,37 т/га) та буркуну білого однорічного на фоні – N80P40K40 (12,22 т/га), що еквівалентно 49 т/га гною. Сидеральні пари на фоні внесення добрив та без них сприяли збереженню вмісту гумусу в ґрунті. Встановлено, що в умовах Правобережного Лісостепу на чорноземі опідзоленому важкосуглинковому за рахунок перерозподілу мінеральних добрив у ланці сівозміни сидеральний пар–пшениця озима можна підвищити врожай зерна пшениці на 22–32 %.