Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.03 – агроґрунтознавство і агрофізика.

У дисертації викладено результати досліджень впливу окультурювання фітомеліоративними заходами на показники родючості опідзолених ґрунтів, урожай та якість сільськогосподарських культур у післядії.

Встановлено вплив досліджуваних культур-фітомеліорантів   люцерни, еспарцету, люпину, сої, гірчиці, суданської трави на фізико-хімічні (кислотність, активність іонів кальцію, вапняний потенціал та показники рН-буферності), агрофізичні (структурного-агрегатний склад, водотривкість ґрунтових агрегатів, щільність складення, щільність твердої фази, пористість, вологість ґрунту), агрохімічні (вміст основних елементів живлення, вуглецю органічної речовини) показники і виявлено ефективність фітомеліоративних заходів на урожай та якість сільськогосподарських культур у післядії (кукурудза, ячмінь, соя) на опідзолених ґрунтах, а саме: чорноземі опідзоленому важкосуглинковому та темно-сірому опідзоленому важкосуглинковому ґрунті на лесовидних суглинках.

Встановлено, що вирощування люцерни та еспарцету у якості культур-фітомеліорантів сприяє встановленню оптимального кислотно-основного стану, підвищенню вмісту та активності кальцію в опідзолених ґрунтах не лише в орному шарі, а й в більш глибших шарах (до 60 см ґрунту. Доведено здатність багаторічних трав до біотранслокації сполук кальцію з нижніх горизонтів і окарбоначеної материнської породи у верхні горизонти ґрунту.

Виявлено, що при вирощуванні люцерни та еспарцету на чорноземі опідзоленому протягом трьох років відбувається підвищення активності кальцію з 1,3 ммоль/дм3 до 21,9 та 16,6 ммоль/дм3 відповідно у шарі 0-20 см; з 1,1 ммоль/дм3 до 15,5 та 8,9 ммоль/дм3 у шарі 20-40 см; з 7,4 ммоль/дм3 до 38,1 та 21,4 ммоль/дм3 порівняно з контролем.

Виявлено диференційований вплив культур-фітомеліорантів на структурно-агрегатний склад ґрунту, зокрема, встановлено, що зменшення брилистості опідзолених ґрунтів можливе при вирощуванні люцерни, еспарцету і суданської трави, коренева система яких механічно руйнує брилисту фракцію; для зменшення розпорошення рекомендовано вирощувати люцерну, еспарцет та гірчицю, які сприяють з’єднанню пилуватої фракції (багаторічні трави через транслокацію сполук кальцію з нижніх горизонтів, гірчиця – завдяки власним кореневим виділенням) у агрономічно-цінні структурні агрегати.

Визначено найбільш ефективні з економічної точки зору фітомеліоранти (гірчиця, соя, люпин) з урахуванням двох років післядії фітомеліоративних заходів.