У роботі розглянуто основні принципи і сучасні методи комплексної оцінки родючості ґрунтів, їх переваги та недоліки. Узагальнено результати 50-річної динаміки комплексної оцінки ефективної родючості ґрунтів ріллі Харківської області, яка проведена за результатами постійно діючого агрохімічного моніторингу – десяти циклів обстеження ґрунтів (1966-2015 рр.) з урахуванням параметрів рН, вмісту гумусу, фосфору, калію. Для комплексної оцінки ефективної родючості ґрунтів засновано методику визначення зведеного показника якості ґрунтів (ЗПЯҐ) як інтегрального показника родючості з попереднім перетворенням рівня часткових показників-властивостей на основі функції бажаності їх впливу на загальний рівень ґрунтової родючості (Т. О. Гринченко, О.О. Єгоршин, 1984). Пропонована методика вільна від ряду недоліків аналогічних методів і дозволяє надати комплексну оцінку ступеня окультуреності ґрунтів та встановити, який процент ріллі відповідає низькому, середньому та високому рівню їх окультуреності, передбачати напрям розвитку культурного ґрунтотворного процесу під впливом сучасних антропогенних факторів. Із урахуванням хімічних, біологічних та фізичних показників ґрунту, а також ГТК (кліматичних показників) заснований метод доцільно використовувати при розробці обґрунтованої шкали бонітетів ґрунтів.

Рекомендовано для наукових співробітників агрономічного та біологічного профілю, ґрунтознавців, агрохіміків, агроекологів, робітників сільськогосподарського виробництва, аспірантів та студентів вищих навчальних закладів.