Монографія узагальнює сучасні досягнення і результати авторських напрацювань у галузі системного управління родючістю ґрунтів.  Дослідження проведено з ґрунтами, що зазнають періодичного та постійного перезволоження (гідроморфні), а також з підвищеною кислотністю ґрунтового середовища (ацидні), яким притаманна контрастна диференціація ґрунтового профілю, висока динамічність окисно-відновного потенціалу та вуглецево-азотних трансформацій. Висвітлено теоретичні принципи системного управління ґрунтовими режимами. Дано сучасну дефініцію родючості та окультуреності ґрунтів у методологічному контексті структурно-функціонального підходу. Основну увагу акцентовано на проблемі діагностики та оптимізації елементів родючості, вирішення якої здійснено на теоретичних засадах показників буферних властивостей ґрунтів – оціночних критеріїв саморегуляції їхніх режимів (факторів родючості). Показано роль і місце меліорації в управлінні родючістю гідроморфних і кислих ґрунтів.