Рекомендації щодо проведення метрологічного контролю робіт із сертифікації земель в умовах органічного землеробства (далі Рекомендації) містять: систему метрологічного контролю (організаційні, нормативні та технічні аспекти); порядок його проведення під час оцінювання стану сертифікованих право проводити метрологічний контроль сертифікованих земель і оцінювати їхній стан; метрологічний (технічний) нагляд за станом сертифікованих земель.

Рекомендації розроблено з урахування положень, правил та вимог чинного законодавства в сферах метрології та органічного виробництва, комплексу стандартів щодо сертифікації земель (ґрунтів) сільськогосподарського призначення, який впроваджено наказом Міністерства аграрної політики України «Про добровільну сертифікацію земель (ґрунтів) сільськогосподарського призначення» від 9 квітня 2008 року № 235, Рекомендацій щодо впровадження системи сертифікації земель для органічного землеробства в Україні та в стандартів БІОЛан.

Впровадження Рекомендацій сприятиме встановленню оптимального підходу до метрологічного контролю робіт із сертифікації земель для органічного землеробства, а головне, підвищенню якості та достовірності інформації під час оцінювання стану сертифікованих земель або земель, що плануються для сертифікації.

Рекомендації призначені в якості допоміжного методичного матеріалу лабораторіям, які проводять контроль стану ґрунтів в умовах органічного землеробства, науковим установам і науково-дослідним інститутам, що приймають участь в проведенні робіт з органічного виробництва, ДУ «Інститут охорони ґрунтів України» та його обласним філіям, Державний сільськогосподарській інспекції України

Визначено актуальність і перспективність вирішення проблем системного управління трансформацією ґрунтів та їх родючим потенціалом у контексті євроінтеграційних процесів. Висвітлено роль ґрунтово-земельних ресурсів у стратегії збалансованого (сталого) розвитку. Обґрунтовано необхідність упровадження системного управління ґрунтовими ресурсами в Україні, запропоновано заходи, які сприятимуть вирішенню проблеми охорони ґрунтів та підвищенню їх родючості. Акцентовано увагу на напрямах удосконалення інформаційного забезпечення щодо стану ґрунтових ресурсів для формування системного управління землекористуванням. Визначено основні н6апрями удосконалення наукового забезпечення управління ґрунтовими ресурсами України.

Видання STATIONARY  FIELD TEST- TRIALS OF UKRAINE («Стаціонарні польові досліди України» (Реєстр атестатів)) включає 89 польових дослідів, які проводять наукові установи Національної академії аграрних наук України в різних ґрунтово-кліматичних умовах на території України. Складено «Паспорт польового досліду» з короткою характеристикою: почтова адреса проведення досліду, e-mail, географічні координати, назва досліду, рік закладки, номер атестату, мета та завдання дослідження, назва ґрунту та його фізико-хімічна характеристика, схема досліду, культури сівозміни, основні наукові результати та перспективи дослідження, наукові керівники та виконавці польового досліду.

• Завантажити видання українською мовою
• Завантажити видання англійською мовою

У рекомендаціях наведено аналіз сучасного стану зрошення в Херсонській області, інформацію щодо моніторингових досліджень на зрошуваних землях, оцінку їх сучасного еколого-агромеліоративного стану за комплексом показників (на прикладі Каланчацької та Чаплінської зрошуваних систем), продуктивність сільськогосподарських культур у зрошуваних і незрошуваних умовах. Для оптимізації управління та раціонального, збалансованого використання водних і земельних ресурсів Херсонської області запропоновано комплекс диференційованих заходів: організаційні, агромеліоративні, інженерно-меліоративні, агротехнічні, фітобіологічні. Викладено економіко-організаційні аспекти меліорації земель. Висвітлено напрямки розвитку та розширення площ зрошення в Херсонській області на сучасному етапі з урахуванням комплексу показників еколого-агромеліоративного стану земель.

Монографію присвячено становленню і розвитку агрономічного ґрунтознавства в Україні, яке розглядає ґрунт як основний засіб сільськогосподарського виробництва та предмет праці обов’язково в контексті його певного еколого-генетичного статусу, функціонально пов’язаного з факторами ґрунтоутворення – важливими чинниками агрономічних властивостей та родючості. Висвітлено історично зумовлені періоди його розвитку. Показано велику неоднорідність земельних ресурсів як природно-економічного потенціалу внаслідок різноманітності їхнього компонентного складу стосовно зональності еколого-генетичного статусу ґрунтів. Доведено, що параметрично оцінити родючість ґрунтів не лише за багаторічними урожаями даних об’єктів господарювання, а також і за властивостями ґрунтів, різних за еколого-генетичним статусом неможливо.

Визначено бонітетні параметри природної й ефективної родючості ґрунтів стосовно основних сільськогосподарських культур у межах провінцій у зональному аспекті.

Обґрунтовано безперспективність пропозицій скорочення ріллі та визначення співвідношень угідь щодо раціонального використання ґрунтових ресурсів; проведення великомасштабного дослідження ґрунтового покриву як заходу забезпечення прогресу в розвитку сільського господарства, збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції на основі раціонального використання земельних ресурсів; спеціалізацію землеробства як захід формування збалансованого землекористування на підставі адаптивності до зональності ґрунтово-екологічних ресурсів вирощуваних культур для повної реалізації ними біологічного потенціалу та забезпечення ефективного і стійкого розвитку агропромислового комплексу.

Для науковців, викладачів, аспірантів, і студентів сільськогосподарських, біологічних та географічних спеціальностей вищих навчальних закладів освіти, широкого кола спеціалістів, пов’язаних із земельним кадастром України, оцінюванням родючості та раціональним використанням ґрунтів.