У науково-практичних рекомендаціях розглянуто сучасні технології виготовлення органо-мінеральних добрив та ефективність їх застосування у технологіях вирощування сільськогосподарських культур. Проаналізовано агрономічну та економічну доцільність застосування у ланці сівозміни органо-мінеральних добрив, виготовлених на основі місцевої сировини.

Рекомендації розраховані на співробітників науково-дослідних установ, викладачів та студентів вищих навчальних закладів напрямку «Агрономія» та спеціалістів аграрного сектору.

В рекомендаціях представлено методику кількісного оцінювання гідрологічних параметрів ґрунтоводоохоронного агроландшафту (АЛ) з адаптацією протиерозійного облаштування на водозборі. Визначено роль гідрологічних параметрів ґрунту і факторів природного та антропогенного середовища (щільність будови ґрунту, опади, коефіцієнт захисної дії лісосмуг, агрофон) у функціонуванні агроландшафту. Розраховано емпіричні моделі коефіцієнта зволоженості ґрунту в квітні; коефіцієнта дефіциту зволоження в травні –червні, липні-серпні, вересні-жовтні місяцях. На основі ескізної моделі оптимізації ґрунтоводоохоронного АЛ з урахуванням дефіциту вологи (від 0,7 НВ, %) виділено природно-антропогенні групи та запропоновано диференційовані заходи (моделі) вологозбереження, які відповідають конкретній екологічній ситуації. Рекомендації розраховано на фахівців землевпоряджувальних організацій, агрономічної служби агроформувань, фермерів, студентів і викладачів аграрних вузів і коледжів.

Монографія являє собою підсумок трьох десятирічь досліджень хіміко-термодинамічних характеристик, вимірюваних методом прямої потенціометрії у ґрунтах України в натурному стані. Широко вживані у ґрунтознавстві потенціали живлення рослин застосовані в роботі для кількісної оцінки рухомості у ґрунті елементів живлення (азоту, калію, кальцію тощо), а отже, доступності їх рослинам. В основу покладено поняття термодинамічної вигідності процесу переходу речовин у рухому форму, визначуваної шляхом порівняння потенціалу з константою рівноваги; використано також регресійний аналіз. Потенціали розглянуто як рушійні сили перебігу окремих оборотних процесів у визначеному напрямі. Особливу увагу приділено термодинамічній вигідності емісії азотвмісних газів з ґрунту та чинникам ґрунтової кислотності. Складені шкали оптимальних і критичних рівнів потенціалів ґрунтових процесів. Зокрема шкалу порогових значень ре+pH (потенціалу електронно-протонної рівноваги) для термодинамічної вигідності емісії окремих азотвмісних газів (закису азоту, окислів азоту, аміаку) в атмосферу; шкала дає змогу оцінити умови для емісії через експресне потенціометричне вимірювання безпосередньо в ґрунті in situ.

Містить детальне теоретичне обґрунтування разом із детальним викладенням методики вимірювання і розрахунку досліджуваних показників.

Розрахована на дослідницькі та навчальні установи.

Обґрунтовано проведення в Україні робіт з моніторингу ґрунтів, зміст яких буде відповідати сучасній моделі подібних робіт. Концепція вміщує опис основних засад моніторингу, робіт, що проводяться в Україні і європейських країнах, а також пропозиції з поступового трансформування агрохімічної паспортизації у моніторинг з урахуванням європейського досвіду.

Визначення балів бонітету за методичним підходом, що пропонується, відрізняється залученням широкого комплексу чинників, що дозволяє об’єктивніше оцінити не тільки сам ґрунт, а й придатність всього комплексу природно-кліматичних умов та технологічних особливостей конкретного поля  до вирощування сільськогосподарських культур. Об’єктом оцінки виступає єдина система “грунт-клімат-поле”. Методичний підхід дозволяє отримати синтезовану і індивідуальну оцінки кожного елементу системи, а також передбачає залучення деяких чинників, в тому числі грунтово-фізичних, агрохімічних та параметрів конкретного поля, які раніше не використовувалися з означеною метою. Методичний підхід виключає використання модифікаційних (поправних) коефіцієнтів на етапі оцінки бонітету ґрунту, бонітету клімату і синтезованого бонітету земель і мінімізує використання поправних коефіцієнтів на етапі вираховування бонітету конкретної земельної ділянки. На цьому останньому етапі враховується тех-нологічний клас поля, а також рівень окультурення чи деградованості ґрунтів.

Бонітет, розрахований за методичним підходом, має певні перспективи у більш об^’єктивному використанні у розрахунках грошової вартості земель і їхньої купівлі-продажу, оподаткуванні, у визначенні придатності земель до вибору структури угідь, сівозмін, окремих культур тощо. За наявності систематичної інформації про бонітети земельних ділянок з часом відкриваються можливості контролю якості земель, наданих в оренду, а також їхнього моніторингу.