All available information on the current status of soil cover of Ukraine, its structure and fertility has been analyzed. Attention was paid to particularly valuable soils, as well as degraded and ill-productive land-sites. Investment attractivity of the soil cover has also been reviewed, while a special category of the best soil-investment-prospective conditions has been pointed out. A portfolio of proposals on ways of updating informational provisions, for efficient and eco-friendly strategies of soil-cover usage, have been substantiated.

Проаналізовано всю наявну інформацію про поточний стан ґрунтового покриву України, його структуру та родючість. Акцентовано увагу як на особливо цінних ґрунтах, так і на деградованих і малопродуктивних земельних ділянках. Також розглянуто інвестиційну привабливість ґрунтового покриву, та виділено особливу категорію найкращих, інвестиційно-перспективних ґрунтових умов. Обґрунтовано пропозиції щодо шляхів оновлення інформаційних положень стосовно ефективних та екологічно раціональних стратегій використання ґрунтового покриву.

Видання англійською мовою

У науково-методичних рекомендаціях запропоновано комплекс заходів щодо попередження та усунення фізичної деградації на орних землях України, що унеможливлює деградаційні процеси та сприяє збалансованому використанню ґрунтів. Встановлено, що наслідком фізичної деградації є переущільнення, знеструктурення, утворення в поверхневому шарі брил, кірки та тріщин, а в основі орного шару – плужної підошви. Наукою і практикою розроблено різноманітні прийоми попередження та усунення фізичної деградації, що робить цю проблему цілком розв’язуваною при застосуванні елементів високої культури землекористування та використання новітніх технологій та технічних засобів обробітку ґрунту. Представлено та обґрунтовано агровимоги, що обмежують антропогенне навантаження на ґрунт, знижують імовірність прояву фізичної деградації ґрунтів і оптимізують умови росту й розвитку надземної і підземної частин рослин.

Рекомендації можуть бути корисними для викладачів і наукових працівників у галузі ґрунтознавства, землеробства, землеробської механіки й агроекології.

В монографії узагальнено результати досліджень динаміки змін кліматичних показників (температури повітря і кількості опадів) за 60-ти річний період (кінець ХХ і початок ХXI століть) по агроґрунтовим зонам України; виявлено головні чинники негативного впливу підвищених температур на водні та фізичні властивості ґрунтів; обґрунтовано оптимальні параметри агротехнічних заходів для зменшення ризику недостатнього зволоження ґрунтів (системи обробітку, структура посівних площ, зрошення, вплив добрив на використання вологи ґрунту) і підвищення стійкості землеробства; зроблено аналіз та оцінку методів управління балансом вуглецю в агроекосистемах в контексті його депонування та підходів до регулювання; встановлено закономірності динаміки економічних показників в умовах глобальних змін клімату.

Видання призначено для співробітників наукових установ, викладачів, студентів і аспірантів, а також для керівників і спеціалістів господарств різних форм власності.

В книге описаны фоновый (эталонный), стандартный (текущий), кризисный, специальный, и научный (прогностический) мониторинг почв как составные части усовершенствованной концепции. Изложены методологические принципы и порядок ведения работ по мониторингу почв в Украине на основе европейского опыта. Подведены итоги и дана критическая оценка работ в области мониторинга почв в Украине. Развиты представления о существе антропогенной трансформации основных свойств почв в последние 110-130 лет. Рассмотрены перспективы развития мониторинга с применением новых подходов (путем комплексирования с мониторингом других сред в рамках экологических сетей, на основе геоинформационных, геостатистических, дистанционных технологий и педотрансферного моделирования). В приложении приведены нормативы оценок состояния почв, перечень национальных и международных стандартов для ведения мониторинга почв, информация об устройстве сетей и программах наблюдений мониторинга почв европейских стран, а также проект закона о мониторинге земель. Книга предназначена для научных работников и преподавателей.

Ґрунти, що тривалий час розорюються, є типовими полігенетичними утвореннями, тому що в їх формуванні поряд із природними значну роль відіграють антропогенні чинники. Під дією механічних, хімічних і меліоративних заходів природні ґрунти втрачають притаманні їм будову, властивості й режими. Підсилюються анізотропність, просторова гетерогенність, переферційні низхідні й висхідні потоки вологи, формуються нові типи горизонтальних і вертикальних ґрунтових профілів, зростають рівноважна щільність та консолідованість ґрунту та кількість фальшивих агрегатів, структура порового простору стає бімодальною, відзначається очевидне гальмування процесів агрегації, втрачається здатність до оборотності властивостей і режимів як основна умова протидії деградаційним процесам, порушується характерна для природного ґрунту ритмічність ґрунтоутворення через активізацію релаксаційних процесів. Значні зміни відбуваються в дрібнодисперсній мінеральній та органічній частинах. Зменшується загальний вміст гумусу, зростає його лабільність, спостерігається оглинення, через збільшення глибини промочування й опускання рівня карбонатів локально відзначається підкислення. У підсумку констатується, що в умовах незбалансованого й неякісного землекористування навіть просте відтворення родючості ґрунтів неможливе, а рівноважний (стабільний) стан властивостей і режимів ґрунтів, що інколи констатується у літературі,- скоріше помилкове твердження, бо сформоване на підставі недостатньо тривалих досліджень. У результаті антропогенної еволюції за відносно короткий історичний проміжок часу формується нове тіло – антропогенно перетворений ґрунт – агрозем, який стає 4-вимірним тілом природи, тому що його параметри змінюються у просторі (3 виміри) і часі (4-й вимір). Цей факт вимагає відбиття в класифікації ґрунтів і коректив у вивченні, управлінні їхньою родючістю й використанні. Обговорено можливі сценарії подальшої антропогенної еволюції ґрунтів: деградація, удавана рівновага й «розумна» бездеградаційна трансформація ґрунту, що досягається у результаті свідомої діяльності землекористувача.