У рекомендаціях висвітлено основні недоліки чинних агровимог до технологій та технічних засобів передпосівного обробітку ґрунту. Проведено порівняння оптимальних параметрів моделі посівного шару ґрунту з реальними параметрами ґрунту, підготовленого до посіву з метою обґрунтування агровимог до передпосівного обробітку щодо структурного складу та щільності будови ґрунту з урахуванням розміру насіння сільськогосподарських культур. Одночасно проведено дослідження впливу сучасних ґрунтообробних знарядь на формування параметрів структурного складу й щільності будови на чорноземних ґрунтах важкого гранулометричного складу. Визначено природні, технологічні і організаційні умови реалізації задач розробки оптимальної моделі посівного шару для культур з різним розміром насіння. Обґрунтовано пропозиції щодо регіонів впровадження та розраховано очікувану економічну ефективність.

Физическая деградация рассматривается главным образом как процесс, приводящий к переуплотнению почвы, потере структуры, ее качества, образованию в поверхностном слое глыб, корки и трещин, а в основании пахотного слоя – плужной подошвы. Диагностические признаки деградации – упрощение морфологии структуры и порового пространства, устойчивое повышение равновесной плотности, снижение меж- и, особенно,внутриагрегатной пористости, формирование нехарактерных для природных почв преференциальных потоков влаги. Основной причиной физической деградации является превышение уровня механической нагрузки способности почв к восстановлению модальных параметров структуры, свойств и режимов. Физическая деградация сопровождается разнообразными эколого-генетическими и агропроизводственными негативными следствиями, преобразующими существо дернового почвообразовательного процесса и ухудшающего продуктивные и экологические функции черноземов. Наукой и практикой разработаны разнообразные приемы предупреждения и устранения физической деградации, что делает эту проблему вполне решаемой при применении элементов высокой культуры землепользования и новых технических средств почвообработки.

Книга может быть полезна преподавателям и научным работникам в области почвоведения, земледелия, земледельческой механики и агроэкологии.

В книге дана картографо-аналитическая характеристика почвенных гидрологических констант (максимальной гигроскопичности, влажности устойчивого завядания растений, влажности разрыва капиллярной связи, наименьшей и полной влагоемкости) и других водных свойств пахотных почв Украины. Описаны типы водного режима, баланс влаги и влияние режима увлажнения на агрономически важные свойства почв, предрасположенность к деградации, бонитетную оценку и другие характеристики. Проанализирована информация об увлажненности почв (в том числе о содержании доступной влаги) при возделывании озимой пшеницы, ячменя и сахарной свеклы. Агрономическое значение влагообеспеченности растений оценено с помощью новой единицы – влагодня, как количества дней в течение года, когда влажность почвы превышает влажность разрыва капиллярной связи, то есть, количества дней с запасом в корнеобитаемом слое почвы наиболее доступной растениям влаги. Влагообеспеченность оценена в соответствии с требованиями культур во время прохождения ими критических фаз развития – всходов, формирования продуктивных органов и других. Характерной особенностью влагообеспеченности культур в Украине является нарастание дефицита увлажнения с запада на восток и юго-восток, а также от начальных к последующим фазам вегетации растений. Обосновано положение о том, что допущенное в последние годы уменьшение площадей орошаемых земель в Украине, в том числе, в северной части Степи и Левобережной Лесостепи является ошибочным. В результате анализа отмечены природно-сельскохозяйственные провинции с наиболее и наименее благоприятными условиями влагообеспеченности сельскохозяйственных культур. В приложении представлены оригинальные данные о потенциальной и реальной влагообеспеченности культур из базы данных «Свойства почв Украины».

Книга предназначена научным работникам и преподавателям высших учебных заведений в области почвоведения, агроэкологии и земледелия. 

Точне землеробство – принципово нова стратегія менеджменту в агрономії, що базується на застосуванні інформаційних технологій і нових технічних засобів і передбачає здійснення технологічних заходів з вирощування рослин з урахуванням просторової неоднорідності поля.

Очевидна просторова неоднорідність грунтового покриву земельних ділянок і врожаю в усіх природних зонах України є основними аргументами для переходу від узагальнених зональних технологій до точного землеробства і диференціації агрозаходів у межах поля.

Концепція висвітлює наукові і прикладні основи точного землеробства і необхідність його опанування в Україні.

Стратегію збалансованого використання, відтворення і управління ґрунтовими ресурсами України розроблено згідно з Указом Президента України № 504/2011 від 27 квітня 2011 р. щодо Національного плану дій на 2011 р. про впровадження Програми економічних реформ на 2010 - 2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». Реалізація Стратегії створить умови для суттєвого покращення робіт із збалансованого використання, відтворення та управління ґрунтовими ресурсами країни, поступового переходу до сталого землекористування, систематичного отримання запланованих обсягів сільськогосподарської продукції, сприятиме ефективності та конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва. Стратегія означає принципово новий тип сталого (ощадливого) землекористування, який забезпечить гармонійне співвідношення між антропогенним навантаженням і природним потенціалом ґрунту для його відновлення та повноцінного продуктивного й екологічного функціонування.

Розраховано на керівників і спеціалістів міністерств та відомств, господарств усіх форм господарювання, громадських організацій і фахівців аграрної галузі.