На підставі огляду підходів до бонітування грунтів, що існують у світі, обґрунтовано метод бонітування, який передбачає проведення оцінювання ґрунту разом з оцінюванням клімату й поля як, об'єктів єдиної системи. Кожний із об^’єктів характеризується значною кількістю критеріїв. Метод дозволяє визначати індивідуальні бонітетні оцінки (за  замкнутої 100-бальної шкали) ґрунту, клімату, а потім синтетичну оцінку будь-якої конкретної земельної ділянки. У розрахунках бонітетів поля враховано характеристики, що знижують (ерозія, переущільнення, оглеєння, засолення, забруднення і ін.) або підвищують (зрошення, осушення, плантаж і ін.) їхні оцінки. За еталони використано оптимальні показники ґрунту, клімату і поля, за яких реалізується потенціал сільськогосподарських рослин і технологій. Отримано загальні й часткові бонітети, оцінено продуктивну здатність земель України та їхню відносну придатність для вирощування різних сільськогосподарських культур. Опрацьовано класифікацію орних земель за родючістю. На конкретних прикладах показано застосування бонітетів у вирішенні питань раціонального землекористування, охорони, грошової оцінки, оподаткування, контролю ефективності і якості землекористування, прогнозування змін земель. Викладено перспективи бонітування земель, у тому числі для оцінювання екологічних функцій. Описано організацію бонітувальних робіт.

Для студентів, спеціалістів, магістрів і викладачів з агрономічної, біологічної, екологічної та географічної спеціалізації.

Висвітлено сучасний стан ґрунтового покриву України та причини широкого розвитку різноманітних деградаційних процесів – дегуміфікації, ерозії, знеструктурення, переущільнення, збіднення на поживні елементи тощо. Для виправлення негативного стану, що склався, потрібна радикальна зміна стратегії землекористування, прийняття і реалізація Національної програми охорони ґрунтів України. Актуальність програми зростає у зв’язку із завершенням земельної реформи і можливим скасуванням мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення. У науковому виданні розглянуто основні позиції Програми, обґрунтовано її обсяги, орієнтовні витрати та джерела фінансування, організаційні, технологічні, правові заходи та етапи і механізм виконання Програми, а також державний контроль і очікувані результати від її реалізації.

Приведены итоги деятельности и достижения Украинского общества почвоведов и агрохимиков за межсъездовский период (2010-2014 гг.), охарактеризовано современное состояние почвенного покрова Украины, акцентировано внимание на широкой распространенности в почвах деградационных процессов, раскрыты обусловливающие их причины. Определены перспективные задачи Общества по поднятию рейтинга проблемы охраны почв, разработке и принятию более действенных законов об охране почв и их плодородия («Об охране почв и воспроизводстве их плодородия»), обновлению земельно-кадастровой информации, поддержки просветительской деятельности в средствах массовой информации, активизации международного сотрудничества с целью разработки эффективной стратегии охраны почв от деградации.

Рассмотрены физические свойства почв основних природных зон Украины, их модальне (реальные, наиболее вероятные для местных условий) и оптимальные характеристики, опыт использования в картографировании, разработке педотрансферных моделей, бонитировке, специальных видов районирования, оценке экологического состояния почв, их продуктивности, инвестиционной привлекательности, выработке агрономических требований к технологиям и техническим средствам обработки. Установлены особенности пространственной неоднородности физических и других свойств почв в пределах малых ареалов (полей севооборотов) и на их основании – сценарии точного земледелия в различных природных зонах страны. Структурный состав, плотность сложения и поровое пространство использованы в качестве состоятельного инструмента мониторинга почв (особенно кризисного) и в конкретизации содержания антропогенной эволюции почв. Обоснованы диагностические критерии и масштабы проявления физической деградации распахиваемых почв. Предложены пути регулирования физических свойств, дифференцированные для почв и культур, в основе которых лежит «разумное» земледелие, а именно: соблюдение требований технологий, стандартов, нормативов и использование почвофильных (почвозащитных) орудий, воздействие которых на почву не превышает структурной связности агрегата агрономически полезного размера и способности почвы к обратимости (восстановлению) модальных свойств и режимов.

Структурный состав, плотность сложения и различные виды сопротивлений почв использованы ка индикаторы для обоснования и районирования минимальных способов обработки. Рассмотрены недостатки современной обработки почв, в особенности наиболее распространенной комбинированной технологии. Сформулированы агротербования к усовершенствованным почвосберегающим технологиям и техническим средствам обработки, в основе которых должно быть воздействие, не допускающее необратимых изменений почв и не превышающее структурной связности агрегата агрономически полезного размера. Описаны оптимальные физические модели почв, их зональная и агрономическая дифференциация. Внесены предложения об усовершенствовании опытного дела в области обработки почв, а также концепция перехода Украины к новым технологиям обработки. В приложении приведены карты основных физических и физико-механических свойств распахиваемых почв Украины.