Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.03 – агроґрунтознавство і агрофізика.

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню змін параметрів фізичних, фізико-хімічних, агрохімічних та біологічних властивостей чорнозему опідзоленого під впливом висококонцентрованого азотного добрива – безводного аміаку на фоні різних способів основного обробітку ґрунту. Встановлено, що безводний аміак, внесений у дозі 100 кг д.р./га протягом трьох років поспіль не викликає незворотних негативних змін параметрів основних властивостей чорнозему опідзоленого слабогумусного середньосуглинкового. Найбільш помітні суттєві зміни відбуваються в обмеженій локалізованій зоні по лінії внесення добрива у перші дні після його застосування. Із віддаленістю від стрічки зміни стають менш помітними і у міжрядді фактично не перевищують значення вмісту лабільного гумусу, обмінної та гідролітичної кислотності, рівня біогенності ґрунту контрольного варіанту. По проходженні піврічного або річного строку після внесення фактично усі досліджувані показники відновлюються до вихідного рівня. Облік урожайності вирощуваних у ланці сівозміни культур підтвердив високу агроекономічну ефективність безводного аміаку, особливо за удобрення кукурудзи на зерно та озимої пшениці. З метою уникнення можливих екологічних ризиків та погіршення якості ґрунтів, запропоновано для систематичного моніторингу земель, де вносять безводний аміак, контролювати такі показники ґрунтів як вміст лабільного гумусу, потенційну, зокрема обмінну, кислотність ґрунту, вміст обмінно-увібраного амонію та враховувати у розрахунках дози добрив можливість міграції нітратного азоту. Відбір ґрунтових проб доцільно проводити за схемою зиґзаґоподібного перетинання із формуванням змішаного зразку із 20 індивідуальних проб.