У монографії висвітлено шляхи збалансованого використання та меліорації кислих ґрунтів, які базуються на підвищенні їх продуктивності, ресурсозбереженні та екологічній безпеці. Розглянуто сучасний агроекологічний стан кислих ґрунтів та проблеми їх меліорації. Висвітлено основні чинники які впливають на кислотність ґрунтів. Викладено нові погляди на структурну будову гумусових кислот в контексті їх впливу на регуляцію кислотно-основної рівноваги в ґрунтах. Показано різнобічний вплив меліоративних заходів, зокрема, кальцієвмісних меліорантів різного походження та фітомеліорації на характер зміни властивостей кислих ґрунтів. Розкрито сутність інноваційного розвитку меліорації кислих ґрунтів та шляхи їх збалансованого використання.

У науково-методичному посібнику викладено теоретичні основи яроутворення за сучасних умов землекоритстування для Північного Степу України на прикладі Луганської області. Висвітлено стан і динаміку розвитку яружної мережі, побудовано картограми густоти і щільності яружної сітки в сучасному стані і на перспективу найближчих десятиліть. Визнано основні фактори яроутворення на регіональному рівні і створено математико-статистичну модель яроутворення, яка визначає щорічний приріст яружної мережі. На локальному рівні для умов окремого господарства створено модель яружної ерозії на улоговинах, яка дозволяє визначити шар яружної денудації. Для запобігання яружній ерозії на схилових землях розроблено методологію стабілізації ґрунту на улоговинах з різним агротехнічним навантаженням. Актуальність проблеми обумовлена небезпечною тенденцією розширення яружної мережі протягом останніх 25 років.

Призначено для спеціалістів ґрунту на улоговинах з різним агротехнічним навантаженням. Актуальність проблеми обумовлена небезпечною тенденцією розширення яружної мережі протягом останніх 25 років. Призначено для спеціалістів проектних організацій землевпорядкувального напряму, агрономів, фермерів, викладачів і студентів аграрних вузів і коледжів

Видання містить наукове обґрунтування національних індикаторів прояву деградації ґрунтів та процесів опустелювання земель, основних напрямів досягнення їх нейтрального рівня та удосконалення інформаційного та інституційного забезпечення виконання відповідних добровільних національних завдань. Є концептуальною платформою провадження системних заходів на землях сільськогосподарського призначення щодо виконання зобов’язань України в рамках Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням.

У рекомендаціях висвітлюються проблеми оцінювання інтенсивності ерозійно-гідрологічних процесів на засадах басейнового принципу як передумови наукових основ просторової оцінки ерозійно-гідрологічних процесів і їх мінімізації в зоні Північного Степу України.

Обґрунтовано ймовірність прояву ерозійних процесів у басейні р. Сіверський Донець (деталізацією в р. Айдар: гідропости Білолуцьк, Курячівка, Старобільськ, Бахмутівка) в умовах циклічності прояву кліматичних умов; сформовано базу даних за факторами прояву ерозійно-гідрологічних процесів у системі: басейн річки-балковий водозбір; визначено ймовірність прояву показників середньо-максимальних витрат стоку різної забезпеченості та розроблено відповідні картосхеми прояву ерозійно-гідрологічних процесів; побудовано гіперповерхні відгуку співвідношень компонентів сучасного агроландшафту та прогнозного їх стану в басейні малих річок на формування максимальних витрат; розроблено модель трансформації кількісних показників максимальних витрат; розроблено модель трансформації кількісних показників максимальних витрат стоку на схили балкових водозборів та картосхему трансформації схилового стоку в малі річки.