У роботі розглянуто основні принципи і сучасні методи комплексної оцінки родючості ґрунтів, їх переваги та недоліки. Узагальнено результати 50-річної динаміки комплексної оцінки ефективної родючості ґрунтів ріллі Харківської області, яка проведена за результатами постійно діючого агрохімічного моніторингу – десяти циклів обстеження ґрунтів (1966-2015 рр.) з урахуванням параметрів рН, вмісту гумусу, фосфору, калію. Для комплексної оцінки ефективної родючості ґрунтів засновано методику визначення зведеного показника якості ґрунтів (ЗПЯҐ) як інтегрального показника родючості з попереднім перетворенням рівня часткових показників-властивостей на основі функції бажаності їх впливу на загальний рівень ґрунтової родючості (Т. О. Гринченко, О.О. Єгоршин, 1984). Пропонована методика вільна від ряду недоліків аналогічних методів і дозволяє надати комплексну оцінку ступеня окультуреності ґрунтів та встановити, який процент ріллі відповідає низькому, середньому та високому рівню їх окультуреності, передбачати напрям розвитку культурного ґрунтотворного процесу під впливом сучасних антропогенних факторів. Із урахуванням хімічних, біологічних та фізичних показників ґрунту, а також ГТК (кліматичних показників) заснований метод доцільно використовувати при розробці обґрунтованої шкали бонітетів ґрунтів.

Рекомендовано для наукових співробітників агрономічного та біологічного профілю, ґрунтознавців, агрохіміків, агроекологів, робітників сільськогосподарського виробництва, аспірантів та студентів вищих навчальних закладів.

У Настанові розглянуто нормативні та правові підходи щодо забезпечення питань оцінювання та контролю точності вимірювань в сфері якості ґрунтів; термінологічні аспекти; вимоги до лабораторій, які проводять контроль стану ґрунтів; вимоги щодо створення системи керування вимірюваннями в лабораторіях ; загальні положення та вимоги до керування якістю вимірювань та їх контролю; методичні підходи (як національні так і міжнародні) до оцінювання та контролю точності як методів так і результатів вимірювань. У Настанові наведено приклади розрахунку прецизійності та правильності методу визначення органічної речовини; описано процедуру оцінювання невизначеності та оцінено її на прикладі визначення масової частки вуглецю органічної речовини в державному стандартному зразку чорнозему типового важко суглинкового. Настанову призначено для керівників та фахівців вимірювальних лабораторій установ/організацій/підприємств, які проводять контроль стану ґрунтів і визначення їхніх характеристик, а також установам/організаціям, які займаються розробкою методів визначення складу та властивостей ґрунтів.

Викладено результати багаторічних досліджень з районування земель України за еколого-генетичною придатністю умов для органічного землеробства у зональному аспекті та результати оцінки еколого-генетичної придатності для органічного виробництва ґрунтів акумулятивного, опідзоленого та солонцевого ряду ґрунтоутворення. Рекомендації призначено для Департаменту землеробства Міністерства аграрної політики та продовольства України, обласних та районних управлінь агропромислового розвитку для удосконалення розміщення органічного виробництва шляхом вибору найбільш придатних територій згідно картосхеми еколого-генетичної придатності ґрунтів, а також для науковців, фахівців аграрної галузі, керівників господарств усіх форм господарювання при проведенні ґрунтово-картографічних робіт на землях, які сертифіковані для органічного землеробства.

У монографії розглянуто сучасні підходи до створення та функціонування системи моніторингу ґрунтів на основі методів дистанційного зондування. Зазначено основні принципи організації ґрунтоохоронного моніторингу. Пропонуються удосконалені підходи до інформаційного забезпечення ґрунтового моніторингу та методичні основи організації моніторингу ґрунтів за допомогою супутникової зйомки. Відмічена необхідність урахування фізико-географічних особливостей території під час створення моніторингу ґрунтів з використання даних супутникової зйомки.

Монографію розраховано на широке коло фахівців, що займаються вивченням та обстеженням навколишнього природного середовища й ґрунтового покриву зокрема. Книга може бути корисною для науковців та фахівців у галузі дистанційного зондування Землі, ґрунтознавців, географів, екологів тощо.

У рекомендаціях запропоновано технологічні підходи до отримання рідких органо-мінеральних добрив із залученням місцевих сировинних ресурсів. Рекомендовано дози і строки застосування нових видів добрив, що забезпечують підвищення врожайності, покращення якості сільськогосподарської продукції та родючості ґрунту.

Рекомендації призначені працівникам сільського господарства, фахівцям комерційних структур, керівникам господарств і підприємств.