У рекомендаціях висвітлюються проблеми оцінювання інтенсивності ерозійно-гідрологічних процесів на засадах басейнового принципу як передумови наукових основ просторової оцінки ерозійно-гідрологічних процесів і їх мінімізації в зоні Північного Степу України.

Обґрунтовано ймовірність прояву ерозійних процесів у басейні р. Сіверський Донець (деталізацією в р. Айдар: гідропости Білолуцьк, Курячівка, Старобільськ, Бахмутівка) в умовах циклічності прояву кліматичних умов; сформовано базу даних за факторами прояву ерозійно-гідрологічних процесів у системі: басейн річки-балковий водозбір; визначено ймовірність прояву показників середньо-максимальних витрат стоку різної забезпеченості та розроблено відповідні картосхеми прояву ерозійно-гідрологічних процесів; побудовано гіперповерхні відгуку співвідношень компонентів сучасного агроландшафту та прогнозного їх стану в басейні малих річок на формування максимальних витрат; розроблено модель трансформації кількісних показників максимальних витрат; розроблено модель трансформації кількісних показників максимальних витрат стоку на схили балкових водозборів та картосхему трансформації схилового стоку в малі річки.

Узагальнено результати досліджень співробітників Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського», Інституту сільського господарства степової зони України, Волинської ДДС, Полтавської ДДС, Закарпатської ДДС, Державного науково-технологічного центру охорони родючості ґрунтів Міністерства аграрної політики і продовольства України «Центрдержродючість», Науково-виробничого центру «Реаком».

Призначено науковцям, керівникам і спеціалістам сільськогосподарським підприємств для впровадження в виробництво систем оптимізації мікроелементого живлення рослин. Може використовуватися в навчальному процесі учбових закладів аграрної освіти.

У монографії вперше у світовій практиці обґрунтовано природний механізм захисту схилових ґрунтів від водної ерозії через наявність на них системи мікрорельєфних утворень – папіляр стоку (ПС) як форми вираження поверхневого стоку і функціонального апарату його формування та скидання. Показано притаманність ПС усім схиловим ландшафтам, природне їх походження і дискретність кожного в системі даних морфоскульптур. У звязку з цим поверхневий стік розосереджено скидається зі схилів, що зумовлює створення на них ерозійно безпечного землекористування. Доведено приуроченість водної ерозії до днищ мережі ПС як постійних маршрутів водних потоків, визначено залежність напруженості її від типу сніготанення та антропогенного втручання. Останнє пов’язано зі штучним створення тимчасових або постійної дії рубежів на маршрутах природного скидання поверхневого стоку, в результаті чого виникають й інтенсифікуються ерозійні процеси внаслідок концентрації водних потоків із кількох ПС в один. Визначено неможливість зупинити будь-якими засобами розвиток лінійних форм ерозії за наявності рубежів акумуляції поверхневого стоку в ПС. Показано, що ерозійно безпечна організація землевпорядкування забезпечується на основі врахування на схилах системи ПС, апарату захисту схилових земель від водної ерозії, шляхом гармонізації з нею лінійних рубежів інфраструктури, щоб не порушити природного функціонування її щодо розосередженого формування та скидання поверхневого стоку. Останнє на 80% забезпечує відносне благополуччя в агроландшафті щодо ерозійних процесів, а 20% залежить від проведення агротехнічних заходів, які до мінімуму зводять спорадичне ерозійне проявлення, якого уникнути неможливо.

Для студентів, аспірантів, викладачів, землевпорядників, екологів, агрономів та інших фахівців, діяльність яких пов’язана з вивченням, дослідженням і використанням ґрунтового покриву України.

Методичні рекомендації складені за результатами досліджень по проекту «Оцінка екосистемних послуг засолених ґрунтів під впливом меліорації» на підтримку здійснення Регіонального плану діяльності Євразійського ґрунтового партнерства в рамках співпраці між Продовольчою та Сільськогосподарською Організацією Об’єднаних Націй (ФАО) і Національним науковим центром «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського». У рекомендаціях запропоновано експертну десятибальну систему оцінювання постачальної екосистемної послуги засолених ґрунтів України, що ґрунтується на аналізі їх сучасного еколого-агромеліоративного стану за комплексом показників. Проведено аналіз чутливості екосистемних послуг засолених ґрунтів до меліоративних ефектів. Наведено методику експерементального визначення ступеня виконання засоленими грунтами постачальної екосистемної функції ( на прикладі пілотних територій) та розроблено картосхеми зонування пілотних територій за ступенем виконання засоленими грунтами постачальної екосистемної послуги. Для поліпшення еколого-агромеліоративного стану земель та виконання постачальної екосистемної послуги запропоновано диференційовані комплекси інженерно-меліоративних, агромеліоративних і агротехнічних заходів.

У реєстрі наведено перспективні розробки наукових установ та вищих навчальних закладів аграрного профілю Північно-східного регіону України з новітніх технологій у ґрунтознавстві, агрохімії, рослинництві, овочівництві, тваринництві, ветеринарній медицині. Їх впровадження у виробництво дозволить перейти на принципи керованого землеробства, впровадження ґрунтозахисного обробітку ґрунту, застосування новітніх систем удобрення сільськогосподарських культур та їх адаптації до змін природно-кліматичних умов, розвитку тваринництва, птахівництва та переробки сільськогосподарської продукції із вимогами екологічної безпеки, сталого розвитку сільських територій та інвестиційної привабливості та сприятиме успішній реалізації регіональної науково-технічної політики в агропромисловому комплексі регіону.